Quos deus vult perdere…

Тимчасово,  до  Пришестя*,  
     Сфінксів  -  суто  проти  шерсті!..
АсфіксІя  чи  обійми?..
     Кріль  у  кільцях  вже  не  блима;
Лиш  уважно  споглядає,  
     І,  беззвучно:  -"Дивна  кралє!.."
Лагідно  луска  лоскоче  -
     Шийку,  черевце  і  очі...  
От,  на  вухо,  двокінцевим,
     Шепеляво  пестить  нерви...
Втім,  це  все  -  буденна  сірість,
     Котрій  фарби  тільки  снились.
Иртан  Инс  іт  рИс  аз  шІклім
     Очі  поки  що  не  звикли?..
Не  хвилюймося,  все  добре!..
     Бо  ті  очі,  окрім  вроди,
Крім  зіниць  вздовж  вертикалі,
     Мають  прірву...й  витривалі.
Алілуя!..пам'ять  вічна  -
     Тим,  хоча  б  хто  по  дотичній,
Бозна-як,  до  них...й  шубовснув;
     Все  ж,  насправді,  вельми  просто!..
І  нема  кінця  в  цім  вІрші;
     Тільки  очі  ті  -  все  ближче...
...
...
...ближче,  ближче  все...відтак,
     хтось,  комусь-таки,  вже  й  раб!


*-  до  другого  пришестя  Христа,  мається  на  увазі,  
тобто  все  життя

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2017
автор: 8 КороЛев