вже не цікаво
і розумним бути…
видумуючи
чим прикрасити рутину
у віршах ніжки
хочеться любити…
і байдуже…
на сивину…
й думок глибИну…
вогонь буяє…
магії жреців
і спалює
минулого сторінки
я мудрість
імпотентних… Мудреців
мов томагавк
жбурнув на дно криниці
Весна
сторінками мого Роману
читає в захваті сьогодні коментарій…
сприймаю дні…
мов міражі обману…
і відчуваю
з казки цей сценарій
тут поруч Ти…
з довірою строфи…
живеш відвертістю…
в сонеті й римі…
і ста вітрам…
що виють так дарма
не переплутати…
твої безмежно ніжні
кроки милі
ханжі клянуть
без тіла віртуал
очікують прибуток
з сотні ролей
у ньому я…
що відчуваю…
те й сказав…
без жодної з прикрас…
без тіні сумніву…
і болю.
....................................
уже не интересно
умным слыть…
придумывая
чем украсить серость
в стихах коленки
хочется любить…
и наплевать…
на седину…
и зрелость…
огонь сильнее
магии жрецов
сжигает
биографии страницы
я мудрость
импотентных…Мудрецов
как томагавк
метнул на дно криницы
Весна
мой не оконченный Роман
читая восхищённый комментарий…
воспринимаю будни…
как обман…
проваливаясь
в сказочный сценарий
здесь рядом Ты...
доверием дыша...
переполняешь....
искренностью строки...
и ста ветрам...
воинствующим зря...
не спутать...
твоей нежности...
уроки
ханжи клянут
без тельный виртуал…
выкачивая прибыль
в сотне ролей
я в нём про всё…
что чувствую...
сказал....
без ханжества..
сомнения...
и болей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2017
автор: Хуго Иванов