Під ранок щось не спиться
І нудно так, що жах,
На Рахів залізниця
Сміється в бур янах.
Аж впріла моя спина,
Коли у поїзд ліз,
Той дизель три години
Нас в Рахів ледве віз.
За день буду прощатись
Із цим казковим сном,
Тож буду милуватись
Горами за вікном.
Ті очі все відкриті
До райської краси,
Туманом оповиті
Всміхаються ліси.
Крізь той туман я ледве бачу
На Закарпаття путь,
А за Говерлою все плаче
В гірському лісі Прут.
У Рахів дизель під їжджає,
Солотвино - наш план,
В горах цих друзі, забуваю
Про море й поля лан.
Туман розсіявсь до обіду,
Став ясним дивокрай,
І от в автобусі ми їдем
Вже в закарпатський рай.
Гори обабіч стали нижчі,
Сумним став трохи я,
Суттєво стали зору ближчі
Рівнини і поля.
Скупались ми в солоних водах
В Солотвино, в обід,
Бо там нема вже прохолоди,
Немовби інший світ.
Весь день екскурсія тривала,
Де сонячні краї,
Та було мені її мало,
Як мить, пройшли ці дні.
З вікон полями милувались,
Як день ішов на спад,
А десь при трасі купували
Солодкий виноград.
А тут вже сутінки настали,
Полегшення для всіх,
Бо сонце цілий день купало
Нас в променях своїх.
І в надвечірню, дивну тишу
Нерадісно мені,
Бо як ці гори я залишу,
Так серцю дорогі?
Зів яну, друзі, я і згину,
Поблякне мені світ,
Коли посеред полонини
Не чутиму трембіт!
Як спати ліг, то все кручуся
На той чи інший бік,
Я неодмінно повернуся
В Карпати через рік!
Тож надобраніч Вам, туристи,
Додому завтра вже,
Хай душі Ваші будуть чисті
І світло в них прийде!
Чекає завтра нас дорога
Туди, де рідні ждуть,
Думки про них хай всі тривоги
З Ваших сердець женуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713624
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.01.2017
автор: Дмитро Овсієнко 86