В кав'ярні загораються вогні,
Офіціант пливе із чашечкою кави,
А поза склом вже осінь золотава
Сліди свої лишає на вікні.
Смакує кава з запахом духмяним
І журкотить за столиками зал.
Хтось поруч ніжно:" -Я люблю!" -сказав,
Що розлилось припливом полум'яним.
Моє єство наповнилось теплом,
До щему млосно в вись душа летіла
І весь тягар покинув моє тіло -
Не хочу я його тягнути знов.
А за вітриною жбурляє вітер листям
І так не хочеться іти під дощ мені.
Розмито блимають твого авто вогні,
Нагадують твій холод особистий.
Я вийшла непомітно у пітьму
І шлейфом хвилять почуття забуті.
Я знову сильна і так має бути -
У свій світ тебе я не візьму.
А за вікном із душ лилось тепло
І мліла ніжність у очах коханих,
Дівча всміхалося хлопчині незрівнянно...
Дай, Боже, щоб так завжди їм було.
вересень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2017
автор: Світлана Ткаліч