Як ангелята білокрилі…
При владі хали свинорилі.
Неначе в Бога херувими,
Сидять за мурами товстими.
Дві тищі років ми в неволі…
Пора проснутися вже долі.
Украйна плаче… бо небога,
Плює нам в вічі власть від бога.
Убивці, зайди… лиходії,
Як перед досвідком лютії.
Зірки, менори і сансари…
Всі наші символи збайдали.
Щоби ми писнути боялись,
Чужинцям низько поклонялись
Гієнно - змії й крокодили,
Своїх святих нам насадили.
Ладімер... Хельга, а Мотрони,
Подарували нам... масони.
Та наше… швидко ми повернем,
Місцями прапор перевернем.
Ой вас… чужинці ж полікуєм…
Лише себе індифікуєм.
Як та бомага, що з бігборда,
Відійде в безвість ваша морда.
Немов голубка молодая…
Розквітне Русь моя святая.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2017
автор: Микола Миколайович