В небі сонце встає, обіймає сади,
В травах скошених губляться дні і сліди.
Ними осінь прилине золочена з мандр,
А за нею зима. Предковічний меандр!
Із обіймів зимових-весна забринить.
Без обіймів не можна на світі прожить!
Обіймись, усміхнись, збережи світлу мить-
Із обіймів сердечних добро струменить.
Світ бентежний голубить в обіймах життя.
Обіймає матуся кохане дитя.
У обіймах гірка розчиняється мить-
І не так вже хвилює, не так вже болить.
У обіймах твоїх, як зігріте пташа,
Відтає,щастя п"є одинока душа...
Обіймись, усміхнись,збережи світлу мить-
Із обіймів сердечних добро струменить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713580
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2017
автор: Ніна Третяк