я не підніму чи не опущу рук.
без зайвих рухів. в них ще немає потреби.
мої думки - неймовірно заплутана штука.
в кожній із них якісь спогади, радощі, муки.
в кожній із них сотні снів, де існую без тебе.
злива почалась о п'ятій чи шостій ночі.
я - диктофон, що записує стукіт крапель,
вільні бажання, мрії, і тихий запал -
запал помітний, хоч раз заглянь мені в очі.
я не втамую цю навіжену зливу. треба ховатись у сонці, вогні, кімнаті.
я вимальовую літер округлі схили:
"в мене самої вже не залишилось сили.
кличу на допомогу й лягаю спати."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713526
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.01.2017
автор: m613