Збайдужіла душа непомітно здригнулась
Слова поскладались в незвичний рядок
Та тільки здалося що все вже минулось
І от вчергове я роблю іще крок
Слова навісніють і в справжньому гніві
Малюють картину жорстоку до болю
Від них порятунок знаходжу у співі
Й все менше жаліюсь на тебе й на долю
Умить закохалась. Де слід від тривог
Де вітер пустун що здіймав мої коси
Тебе я люблю. І повір. Бачить Бог
Байдуже мені на погоду й прогнози
Ромашки цвітуть у найбільші морози
Веселку малюю під твоїм вікном
Давно не лякають мене літні грози
Бо ж доля накрила обох нас крилом
Слова навісніють і в справжньому гніві
Врізаються в вени й потрапляють у кров
Але не болять мене рани на тілі
Хворію
Я знаю
Давно
На любов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2017
автор: Sindicate