Упало сонце в море - розлилося
Парчею золотою по воді...
Хоч мріялось!... але не все збулося,
Та й проминули роки молоді...
Стою тепер на березі крутому,
Переді мною - шир і глибина...
Що треба, щоб дістатися додому -
Торкнутись неба чи сягнути дна?
Чи можна щось забути і змінити,
Коли нестерпно по життю іти?
Де взяти сил, щоб кораблі спалити,
І зруйнувати зведені мости?..
Непросто це... але - не неможливо!
Бо доля є прихильною до нас!
... У сподіваннях зберігаю - диво!
І свято вірю, що прийде мій час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713405
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.01.2017
автор: majra