***
Невже я неглибоку душу маю?
Якесь мілке моє душевне дно.
Чи радість, а чи гнів в душі буяє,
як не запихую, як не ховаю –
хоч лусни, не ховається воно!
То ріжки, а то ніжки випирають.
***
Не відкривай ти всім душі одразу.
Є люд, подібний крижаним вітрам.
Щоб не відчути сорому й образи,
лиш о́браних впускай в священний храм.
***
Проходиш іспит з витримки, терпіння?
У горлі кісткою комусь твоє життя?
Прости отрутовустові створіння,
пославши їм глибоке співчуття.
***
Життя по Вищому сценарію біжить.
А ми плануємо, надіємось, наївні,
аж поки кукурікнуть треті півні...
і на кінцевій потяг просвистить.
20.01.2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713386
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 20.01.2017
автор: Світлана Моренець