Мені і Всесвіту без тебе буде мало!
Ти біль і смуток мій, моє життя.
Всі почуття, які в душі моїй вирують,
Не охолонуть скоро. Знаю я.
Їх важко іноді всі зрозуміти:
То мучать, то підносять до небес.
Але й без них нам неможливо жити.
Мені без тебе так нестерпно теж!
Буває мить – цінніша за роки!
Буває Всесвіт весь в одній людині!
Коли по-справжньому кохаєш ти когось –
Слово «начхати» вже не має сили.
Не мають змісту всі образи, злість:
Вони здаються чимось невагомим.
Найголовніше – чесність, доброта,
Підтримка, щирість, радість без утоми.
І в голові моїй такий хаос панує!
Не знаю, навіть, з чим це порівняти.
Ці почуття приносять біль колючий!
Але тебе не можу не кохати.
Ти – темрява, в якій блукаю я.
Ти – вітер сильний, який з ніг збиває!
Ти – злість і ненависть, ти – лють моя.
Але без тебе далі вже не зможу я!
Буває мить – цінніша за роки!
Буває Всесвіт весь в одній людині!
Хоч і любов приносить лютий біль,
Але кохання в серця середині…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2017
автор: Анна Голуб