Матусенько, голубко, сива-сива,
В очах, твоїх, застигла сіро-синь,
Ти ниву свою старанно косила,
Аж руки мозолисті від коси.
Над сином, мов чаклунка, чаклувала,
І материнським пестила теплом,
У колискову ніжність уплітала.
Життя ж бурхливо річкою текло.
А як зміцніли синові крилята,
Ти й не намилувалася на цвіт,
Як полетів він землю визволяти
І рятувати від фашистів світ.
Сніги упали в коси – вже не сива –
Молитвами ти сина берегла,
І Бога про одне лише просила…
Та доля твоя раптом відцвіла…
Коли ж тебе, утомлену, сховали
На цвинтарі, що виріс край села,
Ти… рушником з хреста свого махала –
Свого синочка й звідти берегла.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713332
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.01.2017
автор: Ганна Верес