Дрімота сива підступає…
Непереможний сон летить…
А серце б”ється – калатає!
Йому дарма – воно не спить.
Бо серце проситься додому!..
Воно, якби тільки могло
На волю вирватись самому –
Туди б летіло, чи пливло!
Воно б стомилося в дорозі,
Та мріяло би кожну мить
На тихім батьківськім порозі
Під срібним місяцем спочить.
Відчуєш скоро рідні стіни -
От-от весна вже забринить!
А поки дай хоч три хвилини -
Я спати хочу!
Стихни!
Цить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2017
автор: ЛУЖАНКА