Все починалося без згадки про закінчення.
Рожеві хмари і запах цукрової пудри.
Коли в голові зе́лено, і серце не знівечене,
Коли ти занадто щасливий, щоб знати як бути мудрим.
І дні протікали зі швидкістю крові у венах,
І час непомітно боровся за право побути ще.
Вся зелень осінньо пожовкла в рутинних проблемах,
А поруч на поміч було кістляве бліде плече.
Забігали нерви, як краплі на павутині.
М'яке сонячне світло дарувало надії букети.
Раптом кулями на́скрізь прорвался наше з тобою тіло.
І квіти вростали у рани, а кров'ю писались сонети.
Відтоді були не людьми ми, а зірваними квітка́ми.
І кляте осіннє сонце надію все ще дарувало.
Пелюстки губились дорогою, життя, що несло нас, бавилось.
Ось так я зів'яла і зникла, а ти кричав: "Завтра побачимось".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713064
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2017
автор: Ростислава R.T.