Мороз і сонце. Сонце і мороз.
Птахи дзьоби наставили до Бога.
Крокую, в серці – світла передоз.
Сніги скриплять, немов стара підлога.
Вітри сховались. Шаленіли ж як!
До всіх чіплялись, наче розбишаки.
Затихло все. Лише мороз-маніяк
На білих щоках вирізає маки.
Іду. Повітря - запаху мімоз.
А очі в неба, наче в породіллі –
Такі щасливі. Сонце і мороз.
Сніги під кроком і на чорнім гіллі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712857
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.01.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)