[i]Відродження неминуче,
Бо прагненням є Життя,
Джерельця його родючі
Натхнення дають почуттям.[/i]
***
Мої миттєвості чаклують
І зачаровують думками.
Та знати б, що вони віщують
І як за ними слідкувати?
Щоб розгадати сутність днини,
Звернись до погляду дитини*.
***
Я люблю эту жизнь, несмотря на тоску,
То безнадёжна она, то прекрасна.
Оценю её смысл и в душе сберегу,
Мне порою это подвластно.
*особиста внутрішня складова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712848
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.01.2017
автор: Натали Вадис