Сніжинка ніжно на щоку лягла
І вмить перетворилася на краплі.
Теплом огорнута уже сльоза
Скотилася на змерзлі пальці.
Можливо Янгол поруч пролітав
Й сніжинки-сльози тратив на дорозі
І плакала його свята душа
Бо не знайшов притулку в ці морози
Він стукав у багато душ людських.
«Впустіть мене бо холодно, зігрійте.
Не прошу я ні грошей, ні майна,
Мені най дальній кутик теж підійде.
Лиш щоб тепло, щоб трохи доброти…»
У відповідь лунали злі прокльони.
А Янгол плакав й меркнули світи
А сніг все падав на замерзлі скроні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2017
автор: Наталія Білак