Чудовий липень місяць,
Не те, що листопад,
Йдемо карпатським лісом
На Шипіт-водоспад.
Захований він так далеко,
Аж впріли ми вже йти,
Хоч добре, що немає спеки,
В Карпатах так завжди.
Та нам тривога незнайома
І незнайомий сум,
І ось в затишку лісовому
Води долинув шум.
Смереки... від всіх негараздів
Закрили їх верхи
Всіх нас, їх поклику одразу
Серця відкрили ми.
На висоті стою вже вкотре,
В очах лиш ліс, гора...
Хоч ледь не топлюся в болоті,
Але щасливий я.
Вода з самих небес в безодню
З ревінням вниз летить,
Немов життя, раптом сьогодні
Я усвідомив вмить.
Аж в серці млосно защеміло,
Як щось лихе згадав,
І від води, що вниз летіла,
Очей не відривав.
Чарує всіх води стихія,
Так, мабуть, як колись,
І хочу я, щоб їхні мрії
Ще у цей рік збулись.
Робили довго фотозйомку
Там, де реве вода,
Не відчували зовсім втоми,
Дивились в небеса
З раю земного в рай небесний,
З якого дощ став лить,
А в серці радість, в мить чудесну
Хотілось вічно жить.
В горах карпатських ми скупались,
Немов кришталь, вода,
Губами аж ми припадали,
Ніяк губів не відривали,
Бо річка ця - свята!
Везе автобус нас під вечір,
Що все-таки прийшов,
Та від життя тяжкого втеча
Вдалась сьогодні знов!
На базі аж, біля багаття
Згадали водоспад,
А завтра їдем в Закарпаття,
Де влітку виноград
Вже починають продавати,
Щоправда, спека там,
Та ні до чого не звикати,
Вночі сон сниться нам
Про безкінечні в небі гори,
І води, що ревуть,
Не знаю як, та ці простори
Нам сил в житті дають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712812
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.01.2017
автор: Дмитро Овсієнко 86