А вона мені й каже устами істини:
" - Жінко! Повісь свою музу,
У лісі, між гіллям і візерунками з павутини,
Якщо вона тобі є обузою.
Вдягай зашморг, не вагаючись.
Нехай розчіпляється хоч медузою.
Навесні заспокоїться по руці твоїй звиваючись
як змія, під твоєю білою блузою"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712811
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 17.01.2017
автор: Shiza