Прокинулася рано на світанні,
відразу глянула в зачинене вікно -
що там на разі, сонце чи туманні
примари вкрили білосніжне полотно…
І бачу, перші промені не встигли
грайливо стрибнути в незайману блакить,
похмурі дні вже так мені набридли,
що мрію - сонце новий день озолотить!
І так щодня – жадання й сподівання,
солодкі спогади про сонячну весну,
коли зустріла я своє кохання,
не дивлячись на вік і срібну сивину…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО