Її ніжні ручки,
мого обличчя
стомленого торкались.
Її персональні янголята,
ховаючись за нею
всміхались...
мені.
Мамою янголят я
називав її.
Ці малі бігали повз мене,і
постійно запитували:"Мам
він якийсь дивний!
А де його німб?".
А я й досі не второпаю,
де я?
І де мій німб?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2017
автор: Vin Libert