Не вміє серце розрізняти
Не вміє обіймати й цілувати
Не знає і не бачить снів
Воно дається Богом
А робиться людиною без слів
Доля серця нам служити
Міць в любові проявити
Не страджати, не терпіти
Кров по венам нам ганяти
І від зла нас зберігати
Розум знає серця слабість
Почуття про тіла біль
Коли ж серце відчувае рідне і своє
Ох в тілі жару по венам воно дає
Так лупить в грудях і висках
Що подих захоплює в жах
Не вміє серце жити нудьгою
А розум буває, йому це вселяє
Не вміють серця не любити
Немає їм часу на думку таку
Їх доля інакша, для віри служити
А в розумі є така мить
То,йому се....то, йому те закортить
Те й робить серце слухняне
В щоки додає рум'яни
Подих в дух еднає
І що сили в них єнергіей штовхає
Той хто силу серця знає
Той і розуміє що читає
А от хто не зна
Хай побачить і узна
А. Норам
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712644
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.01.2017
автор: Айшек Норам