Це злочин мій - умію відчувати,
Та почуттям не вірю, їх боюсь.
Душа тремтить - рахує розум втрати
себе в собі.
Приречена до страти
любов.
Молюсь.
Допоки дріб не стихне барабанний,
Не видасть болю жоден зайвий рух,
І плахою покора тиха стане,
Закований зневірою в кайдани
Емоцій дух.
Не відаю, що кою - склала крила:
Сама собі я пристав і суддя.
Допоки дріб - піднятися несила,
Та у тобі - себе нову зростила.
Не в силі я....
Не в силі я обох нас прирікати
На зречення основи із основ.
Завмерло все - кайдани зникли й грати,
Цей ешафот зуміла подолати
СВЯТА ЛЮБОВ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2017
автор: Серафима Пант