Через цвинтарь, навпростець, стежина була,
Так скорочували шлях люди до млина.
На тій стежці, наніч, яму лишили копачі,
По якій Петро з роботи повертавсь вночі.
У темряві, необачно, він в ту яму впав,
Дивуючись, що в халепу на старість попав.
Вибратися намагався, та ніяк не зміг,
Постелив фуфайку в ніші й відпочити ліг.
Незадовго, у ту яму і Кирило впав,
Й порятунку бідолаха голосно благав.
"Чого кричиш?" - обізвавсь Петро,
З переляку у Кирила мову відняйло
Видерся з тієї ями, як лякливий кіт,
Й побіг, наляканий, босий без чобіт.
Уже вдень з тієї ями витягли Петра,
Отака у мужиків пригода була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712479
Рубрика: Гумореска
дата надходження 16.01.2017
автор: Віктор Кущина