Дивлюсья, а в серці болі,
Ліг холодний сніг у полі.
Серед поля в’ється стрічка,
Ген пливе до низу річка.
По снігу свіжому сліди,
Побігла стежка до води.
На річці тій колючий лід.
Не скував її як слідИ.
Біля річки верба. Наче,
Змерзла бідна, тихо плаче.
Звисають лози до води,
На лозах інею сліди.
Не плач вербичко, вже весна
Прийде скоро, і чудесна
Розтопить кригу на воді,
Ти й відігрієшся тоді.
І білим пухом попливуть
Хвилями жалі та сльози
Знов забрунькують, оживуть
Тоненькі і ніжні лози
2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712470
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський