Мені мама сорочку на щастя дала,
Випрасовану, білу, духмяну.
Вона вдень і вночі із любов’ю ткала,
Щоб здобути матерію пряну.
Та матерія з льону і маміних слів,
Що в молитві й любові сплетені.
Вона м’ яка та чиста, без жодних вузлів,
Вишивана в коханні й натхненні.
Скрізь червоною ниткою зшит оберіг,
Щоб дитину свою відпустити.
У майбутнє життя, між людей та доріг,
Мати хоче дитя захистити.
Мати сину на щастя сорочку дала,
Вишиванка красива й духмяна.
В цій сорочці любов вся її вплетена,
На яку здатна любляча мама.
15.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2017
автор: Валерій Лощицький