із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"Таких хвилин чекають все життя"
автор - Олександр Гриб
Твої слова про щастя на землі
мене за душу зачепили.
Була щаслива я, чи може ні -
вночі ці думи розбудили…
За ніч згадала все своє життя -
Хороші спогади й не дуже,
А чи було колись сердець злиття,
А чи завжди одне – байдуже?
Тепер, коли минуло стільки літ,
Сама собі зізнатись можу,
Кохання навіть не лишило слід,
І спогади якісь порожні…
Я знаю, щастя – емоційний стан,
Але не вірю, що таке можливо,
Щодня безмежна радість, як вулкан -
Невже існує таке диво?
Чи справді задоволені життям
всі ті, хто каже - ми щасливі!?
Чому ж тоді навколо стільки драм,
Трагедії такі жахливі?
Але, звичайно, щастя в світі є,
Коротке чи довготривале,
І кожен сам собі його кує -
Життя будує досконале…
Я так до ранку й не згадала -
Хто радість дійсно дарував мені,
І я, як Фенікс, воскресала…
Були щасливі миті, а чи ні?
ТАКИХ ХВИЛИН ЧЕКАЮТЬ ВСЕ ЖИТТЯ
Олександр Гриб
На цій землі не так багато місць,
Де ти колись відчув себе щасливим.
Де дві душі в одну переплелись,
Де хтось тихенько вкрив тебе від зливи.
Де кожен ранок сповнений надій
І кожне слово дихає любов'ю.
Та слів не треба. Просто мовчки стій
І врешті-решт відчуй себе собою.
Таких хвилин чекають все життя.
Такі слова пригадують за чаєм.
Я б так хотів, щоб спогадом був я. –
Пробач, та гарних днів не позичають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712248
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.01.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО