Наче в полі вої,
засівали двоє.
Хлопці насмоктались
на хутір добрались.
Гей, кумо Палажко,
наливайте пляшку.
Мені і Петрові…
щоб були здорові.
Куме, милий літру…
й холодцю макітру.
Будем міркувати
чи іти вам з хати.
Ми ж вам не чужії
в адекватній дії.
Ну… ви теж кумиця,
файна молодиця…
Бачу ще й голодні
не самі ж сьогодні.
Подруга… як пані
в кутку на дивані.
На Петра, як лиса,
дивиться Лариса.
Сидить, як та казка
Пишна наче ласка.
Закотили п’янку…
ой було ж до ранку.
Витворяли… впали
до обіда спали.
Розкрив очі Петя…
вже година третя.
Під боком корова…
й зомлів Казанова.
Боже стидно й гидко
і вікна не видко.
Ого - го «телятко»…
було ж янголятко.
Тут, сплошна Розруха…
допився Петруха.
Як така кобила…
була ж вчора мила?
Протрезвів в хвилинку
і злиняв в шпаринку.
У тиші німотній…
Чоловік самотній.
Щоб ти згас Микола…
Й фіртка захолола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2017
автор: Микола Миколайович