Літа рахують у лісах зозулі.
Вінки з волошок ще плетуть вітри.
Роки життя хмаринками у небі
всміхаються мені із висоти.
Я не питаю скільки жити маю.
Як таємницю цю зозулям знать?
Роки життя мов колоски на полі.
Вже зірвані та скошені лежать.
Зернятами розсипані у травах.
Краплинами дощу у пил летять.
Так хочу повернути їх додому.
Тікають.Повертатись не хотять.
Літа рахують у лісах зозулі.
Хліба в полях покосами лежать.
Роки життя мов сиві,дикі коні
у далечінь кудись біжать,біжать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712207
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2017
автор: zhmerinchanka