Коли живі були батько й мати,
щасливішої мене на Світі не було.
Згадую їх молодими,
усміхненими та радісними.
Їм би тільки жити та й жити,
але ж ми не в змозі цю межу самі змінити.
Бо ми на цій Землі як беззахисне Космічне Дитя.
Благаємо, Господи, не покинь, врятуй,
не залишай нас одних.
Дай нам, бути сильними,
відведи біль, страх,
дай сил земних запас,
будь у Житті нам суддею.
Впливай на нашу свідомість, почуття,
в пошуках кращого Життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712103
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2017
автор: Svitlana_Belyakova