Коли упиваєшся заново,
Чар-зіллям, весь світ забуваючи,
Не втримати, вислизне марево
Невидиме, трепетно-сяюче.
Злетить без крила, збаламучене
Сном віщим, і вже не отямишся,
Як справиш коханню заручини
І душу умовити зважишся.
Два спалахи чарами зітнуться
Щоб хмелю по крапельці, випити.
Самотність з самотністю стрінуться -
Серцями сплатити за іспити.
Із флейтою звук обіймаються, -
Нестримного потягу фабула.
Хоч як вони там не вагаються -
Душа наша - вічна сомнамбула
І вічна засліплена мрійниця.
Вогненну пелюстку зриваючи,
До свічки метеликом кинеться, -
У полум"я, не озираючись.
13.01.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2017
автор: Ліна Ланська