(із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"Нам просто забракло місця"
автор - Олександр Гриб)
Ти кличеш мене у дорогу далеку,
Давно вже у серці таке відчуття,
Що стану крилата, як срібна лелека,
Закінчиться скоро буденне життя…
Щоденно чекаю тебе на порозі,
Можливо побачу на небі твій знак,
Я стала чуттєва й така тонкосльоза,
І ти вже не той безтурботний юнак…
Про нас не напишуть в любовних романах,
Життєписи різні писали весь час,
Для тебе не я була мила й кохана,
Нас різні дороги вели на Парнас…
Невже нам забракло снаги і бажання,
Що й досі блукаємо в різних світах,
Між нами так довго жертовне мовчання,
І смуток нуртує в бездонних очах…
НАМ ПРОСТО ЗАМАЛО МІСЦЯ
Олександр Гриб
Дорога чекає - не хочеш води попити?
Ти знаєш, чогось не дуже мені на серці.
Ну, добре, тоді ми будемо, як магніти
Тремтіти із ритмами в тисячу мегагерців…
Ти знаєш, а я потрохи уже звикаю
До знаків, розставлених кимось не там де треба
До спалахів сірих неба чужого краю,
Де кожен чомусь не разом, а сам за себе!
Вирішуй - чекати марно, ідемо далі,
Колись хтось напише про тебе в своїх романах,
Бо нам ще встромляти у землю високі палі,
Комусь вистачає дрібничок, а нам все мало…
Ти знаєш насправді нам просто замало місця
Чудова можливість - забути про забобони,
Дивись! Все життя опадає на землю листям,
Допоки ти мовчки малюєш свої кордони…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711928
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО