Гойдає місяць у вишині
зіроньки свої чарівні,
а серед них була одна,
яскрава ранняя зоря.
А чому, зірко, одинока?
Засяєш уночі високо,
уранці скінчиться твоя
морозна ніч, гасне зоря.
До ранку часу ще далеко,
у плетиві гілок порожніх
світитиме осяйним оком,
місяць всміхається для них.
Молодий місяць і зіронька ясна
до ранку прикрашають ніч,
удень не видні, та чекають
побачень для ночей ясних.
12.01.2017.
Фотографія автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2017
автор: Светлана Борщ