А з неба – срібло, а з неба – зорі,
Лишень знесімо свої долоні,
Так щедро сипле небесна ласка
Біліє поле, село, колиска…
І хтось гойдає, співає стиха,
А вітер влігся до неба близько,
і сіє арфа різдвяні ноти
Таїну щастя святої цноти…
Все причаїлось в тремкім чеканні,
Бо з неба сходить передвісник-ангел.
Торкають кроки студене мливо
І раптом крила заговорили…
Зірвали маски, студені лиця:
– Та дайте Богу в вас народиться!
Танцює ангел в земному рою,
Де кожен марить свого покрою,
Де ненаситно жадають власти*,
І свого бога, своєї пастви…
Де злидень лізе убогим очи,
де рвуться міни і чиїсь долі,
де мама плаче, чекає сина
і сиротіє дитя невинне…
… танцює ангел, а крила плачуть,
Ховає очі – хай люд не бачить.
Бо він не вартий, він – гордий, впертий,
а заздрість лізе в червиве серце …
…
Та раптом сяйво скричало з неба:
– Бог народився!
Він всім нам треба!
І дивна ясність – пробила груди:
Родись, Ісусе, родись у людях!
А з неба – срібло, а з неба – зорі,
Лишень знесімо свої долоні,
Так щедро сипле небесна ласка
Біліє поле , село, колиска…
І хтось колише, співає стиха.
То, може, ангел, чи ти, людино?!
Танцює ангел в земній долоні -
Родися, Боже!
Родись в народі!
29.12.2016
*власти (розмовне) - панування
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711873
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2017
автор: Оксана Пронюк