Ти спи, кохана, душі не [b]я[/b]три.
Розлука наша ненадовго -
в нічнім захмар'ї поставлю ятір,
притну до місяця за рога.
А рано-вранці, зірками повен
в'юнкими, з блиском, як рибини -
із краю неба направлю човен,
мій срібний лебідь Лоенгріна.
Схвилюю хмари і вітра шерех,
неначе Бог, дмухне у душу.
В імлі ранковій ступлю на берег
і сон чарівно твій порушу.
Збуджу промінням і поцілунком -
і зір луска вуста збентежить.
Я повернувся, промовлю лунко,
без тебе холодно в безмежжі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2017
автор: Олександр Деркач