Мені хвилина вічністю здалася.
Її ж секунди - крапельки води -
Збирала у долоні, і вода ця
В душі моїй зосталась назавжди.
Мені в годинах стукотіли громи,
Згорнувши час в невидимі сліди.
Чекала так, як ще раніш ніколи,
Стліваючи в хвилинах самоти.
А потім були дні, і тижні... й місяці,
А в них - все ті ж секунди і хвилини...
Час тягнеться з годинника в руці,
Коли ж не ждеш - летить він без зупину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711795
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2017
автор: ОднаДумка