Кожен рік зозуля
Весело кувала.
Своїм співом задушевним
Весь люд звеселяла.
А цієї весни
Зовсім не співала.
Мабуть своїм серцем
Війну відчувала.
За що сини наші
З весни воювали.
Свої тіла молодії
У землю поклали.
Залишились сиротами
Діточки маленькі.
І вдовами лишилися
Жінки молоденькі.
Мабуть та зозуля
Щось у Бога знала.
Що цілую весну
Та й не закувала.
Ой зозуле сива
Не літай край поля.
Знов закуй зозуле
Нехай світить доля.
Р.С: Як у воду мама дивилась
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2017
автор: Микола Миколайович