Жінка, як субстанція прихоті.
Жінка, як загусле вино.
Що її надривами кликати?
Що її спускати на дно?
Скільки їй зійшлось атмосферами?
Скільки відтоптали стежок?
Жінка, що блукає між сферами
Важить кожен ступлений крок.
Губить кожне слово пригублене,
Вабить як стемнілий нектар.
Скільки в ній коханням загублених?
Що їй зсиротіла печаль?
Боязнь, що відходить весняними,
Тихими прибоями хвиль.
Сонце розмивається плямами,
Серце розполіскує пил.
Скільки ще посудин розбити їй?
Що їй замолити в богів?
Як її насити стиглими
Вишнями буденних гріхів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711561
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 11.01.2017
автор: Єва Lemberg