Леліяла зима свою красу пещену,
Лелітками обшивала білий серпанок,
Щоб білий той переливався веселкою,
Щоб виблискував на сонці всіма барвами.
А кажуть, що біла зима,
Кажуть що сувора і холодна,
У її крижинках усмішки блищать,
Поховалися хитрі у кутиках очей.
Леготом звіється сніг,
Зима грається в сніжки,
Зима бешкетує і мчить стрімоголов
На санях. У весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711459
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.01.2017
автор: Траяна