Це моїх прадідів земля,
Тут їх ростуть дуби крислаті,
Тут воду п’ють із «журавля»,
Калина в кожного при хаті.
В нас ходять босим по дворі,
Колись так прадіди ходили,
Ловили рибу при зорі,
Яку у полотні вудили*…
Ростили хліб, збирали хміль,
А льон синів неначе море,
Були у хаті хліб і сіль,
А значить нас минало горе.
«Спасибі!» - пращурам кажу,
За землю, де живу я нині.
І я, як прадіди, служу,
Землі моїй, моїй Волині!
*Тут - в’ялити, коптити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711396
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.01.2017
автор: Віталій Назарук