Караєш, праведний? Карай -
Мечі блищать, судити час.
Карай мене одну, бо нас
Тепер немає, добивай.
Тепер нема, та світ тісний.
Холодні очі, - злі чутки,
Слідкують ревно; навпрошки
Біжать прокляттями у сни.
Біжать, а ти свій вилий гнів,
Бо зроду проклята Ліліт.
"Нема прощення, замалі
Відлуння серця", - жебонів...
Відлуння серця - сльози й сміх.
Кривавий місяць голосив
В обіймах літньої грози,
Забувши все...забувши всіх...
Забувши, впоєний за мить,
Запивши хмелем коровай,
Який самому не зліпить...
Караєш, праведний? Карай.
08.01.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2017
автор: Ліна Ланська