Знов тріпоче нам сніг,
Розкидавши сонливі сніжинки,
До комірки забіг,
Де святкує зимові обжинки.
Закотився у двір
І розлігся під грушу старезну,
Та нема йому мір-
Поцілунком холодним примерзну.
Бешкетує дивак:
Де цілує- рум'яняться щічки,
Знову взує шлапак,
Не чекаючи тихої нічки.
Зажене всі зірки
Під небесну посИвілу хмару
І затулить дірки,
Аби знову не впали в кошару.
Зарегоче в вікні,
Переплетений разом з вітрами,
Диво- казка у сні,
Що зимою лягає між нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711215
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.01.2017
автор: Леся Утриско