Пастель наносить біле покривало.
Хурделить за вікном, зима мете…
Цілунки спраглі , їх все мало й мало,
А я їх хочу більше – ще і ще…
Нам тепло двом, хоч на дворі морози,
Серця кохають, втоми в них нема,
Летять сніжинки – ці зимові сльози,
Невипадково, на дворі ж зима…
Я відчуває смак і запах тіла,
Що свіжістю окутує мене.
Летить до тебе знов сніжинка біла,
А тіло дихає, мов вогненне.
Видніється завіяна дорога,
Лишаються сліди твої в мені,
Лише подушка тепла і розлога,
Наводить серцю думи неземні.
Пастель наносить біле покривало.
Хурделить за вікном, зима мете…
Цілунки спраглі , їх все мало й мало,
А я їх хочу більше – ще і ще…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2017
автор: Віталій Назарук