Мене сьогодні не впізнає
подружка, темрява німа,
змією в душу заповзає,
від неї захистку нема…
А зорі в небі, мов насіння,
засіяла Різдвяна ніч,
і їх магічне мерехтіння
блищить, як міріади свіч…
Блукаю в небі наодинці
щодня у неспокійних снах,
і хмари сунуть, як ординці,
а місяць - замість ліхтаря…
Я чую дивовижні звуки,
що космос шле із висоти,
і стільки болю та розпуки
в сумних обіймах самоти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711197
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 09.01.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО