І байдуже: руки у нього із льоду
чи вкриті дощем. Птахи літають, окрилені
щастям чи втомлені бути між нами.
Вкотре сезон марнослів'я в прогалинах темряви щез.
З тисняви в коридорах порозбігалися діти.
Гойдаємось поміж стін, поки хиблять у небі зірки.
Вийдемо позбирати в жмені розвиті кришталі.
Я не збагну, звідки в людях з'являються сни -
схожі на дотик.
09.01.17, Коломия #dysonansne
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2017
автор: Іванна Шкромида