Не розлучався я з Волинню,
В ній народився, в ній і ріс.
Вона для мене мов Богиня,
Що позбавляла мук і сліз.
Мене кормила і навчала,
Сплела стежину споришем,
Вона мов Лукаша кохала,
Мої ховала болі й щем.
Я назавжди пропах Волинню,
Льоновий присмак у мені,
Який поля вкриває синню,
Немов озера вдалині.
Мої ліси, моє Полісся,
Де найпишніші болота.
Над нею журавель вознісся,
Святись Волинь - ти золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711015
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.01.2017
автор: Віталій Назарук