рік-два тому в аску хтось писав
"ти замолодий для того щоб писати про любов бо ти її не розумієш"
щось типу цього
вперше я влюбився в садку
у дівчинку яка була подібна до лисички
тому я назвав її лисичка
потім мене відправляли на літо в село
тоді подобалась одна мар'яна
одного разу я підійшов до її будинку
закрив вуха і прокричав: "я тебе люблю!!!"
здається вона не почула
але головне те що я прокричав це
треба колись спробувати ще покричати
"задовбали!" або як в андруховича "де ти! де ти! де!"
або "де б ти не була мені все одно!"
"мені все одно!"
а через секунду впаду на коліна
зціплю зуби стисну кулаки і скажу "мені не все одно,
мені ніколи не було все одно,
навіть тоді, коли говорив це"
бо я кидаюся з крайності в крайність
я людина для якої слова важать більше за вчинки
і хочу щоб для інших людей слова теж важили більше
але деколи я шлю все до біса
після такого фіаско я не перестав ставати на граблі
мабуть тоді мені сподобалося на них ставати
передбачувано мені нічого не світило з найсвітлішими почуттями
які я тримав у собі як маньяк який тримає жертву під замком
і спостерігає як та жертва повільно вмирає
любов живе доки ти приходиш на могилу і кладеш квіти
потім мені подобалась марія але кликали її маруся
білявка яка зустрічалася з якимсь чуваком
а я типу чекав поки вони розійдуться
одного разу запросив її на день народження
такий підступний мегаплан придумав
а вона не прийшла
напевно через те що я хвилювався
і замість "дуже хочу щоб ти прийшла"
сказав "хочу щоб ти дуже прийшла"
от вона і "дуже прийшла"
в цей момент в мене появилась фобія перед публічними виступами
бо я від хвилювання можу ненароком переставляти місцями слова
менше з тим
далі леся
це було в 12 році
влітку, точно
я їхав у франик з трускавця
в автобусі попереду сиділа вона
я 4 години думав як би привернути її увагу
коротше, привернув, 2 чи 3 тижні зустрічались
потім вона сказала по телефону якусь хрінь
і все закінчилося
а перед тим зустрічався з дариною
любив її з 6 класу
через неї почав писати вірші
там довга санта-барбара закінчилося все тим
що я напився і розфігачив кулаком вікно
"мені все одно! мені все одно! мені все одно!"
з руки класно скрапувала кров
зараз лишився шрам
шрам від першої любові
шрам від слів
шрам від скла
шрам від якоїсь х;йні
а тепер ми підійшли до найважливішої
частини цього вірша
марія
рік зустрічались на відстані
то я приїздив то вона
львів, двічі хмельницький, багато разів київ, знову багато разів львів
борислав, ковель, франківськ
я освідчився 11 квітня у львові ішов дощик
небо було сірим
дерева були білі
закінчилося тим що моя улюблена чорна сорочка лишилась
без кількох верхніх гудзиків
а я акуратно викидував з шафи її плаття
мабуть вона не помітила
що я хотів сказати "бачиш, як це безглуздо виглядає?"
а якщо я теж не помітив що вона говорила
"ти перший почав, я не хочу цього всього"?
звісно
хто б такого хотів
потім іра
зайчик світла в моєму царстві чорних дзеркал
я думав що ми разом будемо курити травку і слухати реггі
але закінчилося ось так
- я тебе люблю
- і що мені з цим робити?
кінець цитати
я не знаю що роблять з цим
приймають віддають
напевно разом курити травку і слухати реггі ми вже не будемо
хоча в мене залишалася ця й;бнута на всю голову
надія на чашку кави
на ще одну зустріч
недавно я запитав як справи
вона сказала що закохалася
я намагаюся зрозуміти що робити зі своїм життям
для чого мені ранки і ночі
піти далеко в ліс і лягти на сніг
чи вдати ніби все гаразд
мені не все одно
мені ніколи не було все одно
навіть тоді, коли говорив це
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2017
автор: a.dankiv