Теплі сни залИшились у травні...
Вітер всі стежини переплів...
День і ніч, суперники прадавні,
Всілися на шальках терезів...
І туркочуть мудро без упину
О нічній замріяній порі...
Хто, хоч на малесеньку хвилину,
Переважить іншого у грі?!
Хто коректно вичитає дані
При отій розмові тет-а-тет?!
Хто програє в вічному змаганні
За тривалості пріоритет?!
Суперечки точаться щорічні...
Так минає літо... І зима.
Безнадійно... Ці змагання вічні!
Звісно, переможця там нема.
А в свої сувої Небо пише,
/Не торкнеться слів тих часу тлін/:
Так було задумано Всевишнім...
А для чого?! Знає тільки Він.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710952
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2017
автор: Віктор Банар