Зимовий день під вечір вже куняє,
Сестриця ніч розставила пастки.
Холодний вітер тучі наганяє
І снігу сипле білі пелюстки.
Тополя похилилася сумує
За дощиком з веселкою вгорі,
А хуртовина дужче ще лютує.
Всі як один працюють димарі.
Ми поряд і тіла переплелися,
Цілуєш, пестиш, я уся горю.
Ти знаєш це для мене не дрібниця,
Бо дуже сильно я тебе люблю.
Кохаю так..., до болю, до нестями,
Як тільки може дівчина любить.
І вдень про тебе думаю й ночами.
З тобою поряд вічність ... тільки мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2017
автор: 5Елемент