„ Що, друже співаєш
про Вічності казку?
Відрізана скибка
для нас тая даль...
Блаженнії мрії –
небесні ті маски,
тінь римських часів
та біблейських скрижаль...
І погляд цей в ніч
Оріоновим вітром –
задує з Небес
мій вогонь на Землі?
І нащо той гомін:
Сіонськеє ретро
хрестів та пророків
сліди повелінь?
Відчутний димок,
жар у Серці тим паче.
Селени ліхтар,
ніжних тіней дари;
пізнай на Землі
Божий світ, небораче,
а Вічність облиш –
то марноти каприз...”
Та сон не бере...,
кров у Серці вирує
від Світла в мені
од небесних ікон…
Скажи, це чому?
Хто там тінню мандрує
маршрутом земним
Віфлієм – Єрихон...?
В чім зиск Його Яви
і віри в ті строки?
– Прозріння в Серцях
у людей він бажав
( в безвір’ї ж давно
і в обіймах пороків).
Він вогняний слід
їх надій провіщав...
23.03.2006р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2017
автор: Променистий менестрель